ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ   

          Психологічна готовність до школи визначається, передусім, готовністю дитини приймати, утримувати і зберігати нову роль – позицію школяра. Дитина входить в нове середовище, з новими правилами, вимогами та обов'язками. Тому від того як дитина увійде до цього середовища, залежатимуть подальші результати навчання (у наступних класах). Важливо не лише розвивати в дитині навички письма, читання, вміння рахувати, але й готувати його до входження в нову соціальну ситуацію розвитку.

          Тільки підтримка батьків вдома (нових кроків дитини, нових вимог, завдань) зможе створити усі необхідні умови для успішної адаптації першокласника.

          Дитина дошкільного віку має дійсно величезні можливості розвитку і здібності до пізнання. В ній закладений інстинкт пізнання і дослідження. Допоможіть дитині розвинути та реалізувати свої можливості! Не шкодуйте витраченого часу. Воно багаторазово окупиться. Ваша дитина переступить поріг школи упевненою у своїх силах, навчання буде для неї не важким обов'язком, а радістю, і у вас не буде підстав засмучуватися з приводу його успішності.

Щоб ваші зусилля були ефективними скористайтеся наступними порадами:

1. Не допускайте, щоб дитина нудьгувала під час занять. Якщо дитині весело вчитися, вона вчиться краще. Інтерес – кращий з мотивацій, він робить дітей по-справжньому творчими особами і дає їм можливість отримати задоволення від інтелектуальних занять.

2. Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначається часом і практикою. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуєте дитині легший варіант.

3. Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і невеликого просування вперед і навіть деякого регресу.

4. Будьте терплячі, не поспішаєте, не давайте дитині завдання, що перевищують її інтелектуальні можливості.

5. В заняттях з дитиною потрібна міра. Не примушуйте дитину робити вправу, якщо вона без кінця крутиться, втомилася, засмучена. Постарайтеся визначити межі витривалості дитини і збільшуйте тривалість занять кожного разу на дуже невеликий відрізок часу. Надайте дитині можливість іноді займатися тією справою, що їй подобається.

6. Діти дошкільного віку погано сприймають строго регламентовані заняття, що повторюються, монотонні. Тому краще вибирати ігрову форму занять.

7. Розвивайте в дитині навички спілкування, дух співпраці і колективізму, навчите її дружити з іншими дітьми, ділити з ними успіхи та невдачі – усе це їй згодиться в соціально-складній атмосфері загальноосвітньої школи.

8. Уникайте несхвальної оцінки, знайдіть слова підтримки, частіше хвалите дитину за її терпіння, наполегливість і т. п. Ніколи не підкреслюйте її слабкості порівняно з іншими дітьми. Формуйте у неї упевненість у своїх силах.

А, найголовніше, намагайтеся не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування, ніколи не втрачайте почуття гумору. Пам'ятайте, що у вас з'явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.

Отже успіхів вам, і – більше віри в себе та в можливості своєї дитини!