“Якщо маленька людина в маленькому місті 

                                           сумлінно робить свою маленьку справу –   

                                           Всесвіт  стає кращим ”

На сьогодні, велика увага приділяється вихованню соціально активної молоді, а проблеми її формування диктують необхідність підвищення ефективності та пошуку нових форм виховної роботи у навчальних закладах, насамперед, у царині соціалізації дітей як майбутніх свідомих громадян держави.Одним із найбільш ефективних шляхів вирішення цього питання є залучення молоді до соціально активної діяльності через роботу в органах самоврядування.

Самоврядування – спосіб організації життя колективу, що передбачає активну участь дітей (на основі взаємодії з педагогами) у прийнятті й виконанні рішень для досягнення суспільно значущих цілей. Воно є методикою їх залучення до організації спільної діяльності.

Воно допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Адже взаємостосунки, які існують у колективі, розв’язування певних конфліктів, захист своїх прав та інтересів, спільні пошуки тих чи інших шляхів для виконання поставлених завдань – це і є перші кроки у доросле життя.

Повноцінному самоврядуванню притаманна раціональна внутрішня організованість, що виявляється у загальній захопленості справою, нових ініціативах, високому рівні відповідальності за спільну справу.

У сучасних умовах постає соціальна потреба у наявності особистості, спроможної розв’язати і щоденні, і масштабні завдання, які забезпечують не просто виживання, а прогрес нації. Саме такою наукою управління є участь у шкільному самоврядуванні.

Самоврядування – це і реальний безперервний процес дедалі ширшого залучення учнів до громадських справ. Одним із найважливіших принципів виховання є забезпечення активної позиції вихованців та їхніх представницьких органів у житті і колективній діяльності.

Відповідальність – це та категорія в самоврядуванні, без якої неможливе його становлення. Жодний індивідуальний підхід неможливий без визнання права особистості на самостійну творчу діяльність.

На сучасному етапі учням надається більше прав і повноважень, створюються

широкі можливості для самореалізації кожного; вони здобувають управлінські уміння, вчаться жити в демократичному суспільстві.

Роль дитячого будинку у вихованні активної життєвої позиції вихованців надзвичайно важлива. З огляду на це назріла нагальна потреба у створенні нової системи громадянського виховання. Тому відповідно до завдань підпрограми „Виховна система дитячого будинку” для успішної соціалізації вихованців було розроблено програму „Громадянське та патріотичне виховання”. Її головна мета – створення системи роботи із громадянського становлення та соціалізації особистості.

Впровадження цієї програми передбачає роботу : із педагогічним колективом, з вихованцями та соціумом (взаємодія з громадськими організаціями та об’єднаннями, творчими спілками, вищими навчальними закладами).

Самоврядування дитячого будинку представлене президентом дитячого будинку - Ерматова Марина та лідерами шести фракцій :  

-   здоров’я ( Івлева А.,Кремінь В.);

-   знання (Гаршина М., Івлева С., Крупа Р.);

-   порядок (Івлев О., Усенко К.);

- турбота (Івлев М., Усенко І.);

- дозвілля (Бойко Н.., Шило С., Усенко М.);

- інфо (Звєрєва А., Фролов І.).

До їх компетенції належать планування діяльності вихованців, розробка та реалізація проектів. Кожна фракція має чітко визначені мету і завдання діяльності, підпорядковані кінцевій меті: розвинути компетентну  здорову соціалізовану особистість випускника.

Отже, самоврядування дитячого будинку покликане формувати компетентну особистість, яка має активну творчу й соціальну позицію, постійно вдосконалює моральні якості, вміє регенерувати власне здоров’я, прагне здобути якомога більше знань і готова до активного громадського життя.